Якщо припустиит, що автори пенсiйної реформи таким чином вирiшують свої питання з отримання "довгих", дешевих, а то i безкоштовних ресурсiв, то їх нахабство не має меж. Враховуючи попереднiй досвiд, сумнiви у чистотi намiрiв є. Одна ваучерна приватизацiя чого варта.
 



 
Ще iдеологи марксизму в 19 столiттi звернули увагу на вирiшальний вплив власнотсi на капiтал у розподiлi нацiонального доходу.

Справа в тiм, що обмеження в доступiдо вкладень в основнi засобистворює дефiцит засобiв виробництва - робочих мiсць, який спричиняє низький попит на працю i не дозволяє зрости продуктивностi працi.

Внаслiдок цього векономiцi встановлюєтьсянизький зарплат та непропорцiйно високi доходи окремих великих власникiв капiталу.

В Українiiснують не тiлькиприроднi обмеження, якi виражаються у неготовностi частини суспiльства ризикувати. Крiм того,сформувався вкрай несприятливий iнвестицiйний клiмат. Його джерело- каста, яка продукує бюрократичнi перешкдои дляотримання зиску у виглядi корупцiйного податку.

Теоретично створення ефективного механiзму iнвестування через фондовий ринок створило б конкуренцiю олiгархам на ринку капiтлау i залучилоб суспiльство до створення нацiонального багатства у сферi виробництва. Це збiльшило б можливостi суспiльства заощаджуватита iнвестувтаи у нацiоналнье багатство.

Вплив участi працiвникiв в iнвестуваннi на розподiл нацiонального доходу


Запровадження механiзму iнвестування працiвниками змiнить розподiл нацiонального доходу i забезпечить йгоо швидше зростання.

Для прикладу, олiгархи США 19 столiття до появи фондового ринку булисправжнiми повноправними господармяи країни, а їхнi статки, перерахованi закурсом спроможностi, доходили до рiвня, що вiдповiдає 300 мiльярдам сучасних доларiв, i це при суттєво менших розмiрах самої економiки.

З того часу ситуацiя значно змiнилася. Сьогоднi у країнах, де населення є iнвестором, де нема перешкоддля iнвестицiй з боку малого та середнього бiзнесу,де є вiльний доступ для iноземних iнвесторiв, забезпечено певний баланс iнтересiв груп, i суспiльство перебуавє значно ближче до справедливостi.

Достатньоподивитися на Європу i США, а потiм - на країин, що розвиваються. Найбагатша людина свiту - мексиканець, iндiйськi багатiї активно наступають йомуна п`яти, i це при непорiвнянних розмiрах економiк.

Вирiшити пенсiйну проблему окремо вiд iнших сфенре вдасться.Українську економiку потрiбно реформуватив комплексi. Одне лише покращення iнвестицiйного клiмату бiльш нiж позитивно вплине на пенсiйну сферу завдяки зростанню зайнятостi, оплати працi i, вiдповiдон, вiдрахувнаь у Пенсiйний фонд.

Впровадження накопичувальної системи моглоб ще одну проблему пенсiйної сфери - вiдсутнiсть стимулiв до сплати внескiв.

Накопичувальна система зарiвнем стимулювання стала б аналогом депозиту. Забезпечується прозорiсть, справедливiсть, можливiстьрозрахувтаи майбутнi платеiж. Працiвник платить не кудись з незрозумiлоювiддачею в майбутньому, а заощаджує длясебе, i розмiр пенсiї залежить вiд розмiру вкладень.

Безперечно, слiд зберегти i солiдарну систему для виконання соцiальної функцiї держави - пiдтримки мiнiмальних життєвих стандартiв тих, хто не вiдклав грошi. Солiдарна системане повинна забезпечувати розкiшну старiсть окремих груп без будь-яких розумних пiдстав. На жаль це теорiя, а є ще українська практика.

В сучасних полiтико-соцiальнихумовах запровадити ефективну накопичувальну системув навряд чи вийде. Перешкодою є низький рiвень регулювання корпоративних вiдносин.

У країнахз розвинутим фондовим ринкомiснутюь давнi традицiї в сферi корпоративного регулювання, контроль iвiдповiдальнiсть. Проте навiтьтам трапляються гучнi скандали, пов`язанi з манiпулюванянм звiтнiстю.

В Українi мiноритаринй акцiоенр нiхто, i звуть його нiяк. Вiн може розраховувати хiба що на добру волю мажоритарних акцiонерiв та керiвникiв АТ. Хтосьскаже: "В чому проблема?Треба прийняти вiдповiдний закон i врегулювати усi питання". Проте у найближчi роки i навiть десятилiття цього не трапиться.

Причина - непрозора приватизаiця 1990-х рокiв. Над значною частиною пiдприємств встановлено контроль без переходувсiх прав власностi. Прийняти таке законодавство значилоб подiлитисяабо взаглаi позбутсия пiдприємства. А саме цi люди, мажоритарнi акцiонери, i приймають в Українi закони.

Мiноритарiй у будь-якiй країнi є потенцiйною"жертвою", i без спецiального захисту його акцiї нiчого не вартi. З цього виплиавє ще одна проблема сучасного фондового ринку: його слабка розвиненiсть.

Акцiї українських пiдприємств iснують лише як предмет спекуляцiї. Гравцi купують "папiрцi" з однiєю надiєю: збути їх комусь ще дорожче. Як наслiдок, український фондовий ринок то здiймаєтсья угоур, то рiзко падає.

Чого вартi в Укранїi акцiї, можна було переконатися пiдчас ваучерної приватизацiї. Вони є в усiх, але лише одиницi змогли їх конвертувати в реальну вартiсть. Взаглаi ваучерна приватизацiявиглядала як якась спецоперацiя з розкрадання державного майна та дискредитацiї потужного механiзму розвитку суспiльства.

Фондовий ринок i сфера корпоративних вiдносин потребують регулювання. Тут вкрай необхiдна жорстка кримiнальна вiдповiдальнiсть без термiну давностi.

Регулювання потребує i сам механiзм вкладення коштiв пенсiонерiв у реальнiактиви. В Українi їх можуть просто розiкрасти, тому слiд посилити вiдповiдальнiсть керiвникiв профiльних органiзацiй. Специфiка iнвестицiйної дiяльностi така, що важко довести умиснiсть завданих збиткiв, а це- ґрунт для зловживань.

Низку запитань породжує й аналiз iснуючихзаконопроектiв щодо пенсiйної реформи. Чмоу нема захоiдв з реформування у сферi корпоративного управлiння та регулювання фондового ринку? Адже вкладати пенсiйнi кошти буде просто нiкуди. Чи, можливо, їм вже запланували iнше "застосування"?

Кажуть, що вершина шахрайства - це знайти такий спосiб, щоб стягувати з усiх по однiй гривнi. По однiй, лае з усiх.

Впровадження накопичувального рiвня планується запровадити лише для тих, кому не виповнилося 35 рокiв. Отже, цi люди вийдуть на пенсiю через 25 рокiв. Отже, упродовж 25 рокiв нiхто за пенсiйними коштами не прийде.

Працiвники акуратно вноситимуть платежi, десять рокiв їх можна буде легко дурити, манiпулюючи звiтнiстю - доведено Бернародм Медоффом, а потiм - вiдкупитися вiд правосуддя, адже буде чим, i проветси решту життя на Канарах.

Враховуючи, що максимальний термiн давностi в Українi - 15 рокiв, то на момент, коли люди прийдуть за пенсiяим, притягати до вiдповiдальностi уже не буде кого.

Навряд чи це зробленонавмисно, але якщо припустити, що в такий спосiб автрои пенсiйної реформи вирiшують свої питання з отримання "довгих", дешевих, а то i безкоштовинх ресурсвi, то їх нахабство не має меж. Враховуючи попереднiй досвiд, сумнiви у чистотi намiрiв є. Одна ваучерна приватизацiя чого варта.

Пенсiйний фонд має всi шанси стати джерелом постiйних скандалiв та об`єктом запеклої боротьби за контроль над ним серед бажаючихзасунути руки у "касу".

Можна твердо констатувати незавершенiсть реформи у нинiшньому виглядi. Залишаються спецiальнi пенсiї, хоч i в дещо "обрiзаному" виглядi, не вирiшена жодна iнша проблема. Акцент зроблнео на подоланнi дефiциту. Цьогозамало.

Автори реформи не спромоглися навiть звести все законодавство до одного докуменат, побоюючись негативної реакцiї суспiльства. Iсторiя творить майбутнє. У кращому випадку, українцям доведеться бiльше працювати i менше отримувати.

 

Автор :   Олег Волчанський  
Источник :   http://www.epravda.com.ua/    
Дата :   04.03.2011    
рiвень посткомунiстична купiвельної вирiшити Українi
http://realt.ua