06.07.2015
Інформаційний шабаш, навколо прийнятгоо ВР Закону «Про реструктуризацію зобов'язань за кредитами в іноземній валюті», вражає своєю істеричністю, масштабом, некомпетентністю та відвертою брехнюе. Правда у наступному: в ситуації з валютними кредитами є чотрии «винуваті» сторони: позичальниик, які повелсия на «халяву»; банки, котрі зробили валютні кредтии суттєво привабливішими відгривневих; НБУ, який допустив таке валютне кредитування та обвал гривни, і держава, в особі всіх гілок влади.
І.Передісторія.
Еліфрон Фрідман, лауреат Нобелівської премії зі Стенфордського університету, в інтерв'юНаціональному громадському радіо, у січні 1996 року, сказва: «Безперечно, що це Федеральний Резерв викликав Велику Депресюі, скоротивши обсяг грошей в обігу,з 1929 ркоу по 1933 рік, на третину».
Так звана Федеральна Резервна Система, створена у США згідно «Закноу про Федеральинй Резерв» в 1913 році, єприватною структурою та де-факто знаходиться в руках кільокх надпотужних фінансово-промислових кланів, які, на сьогодні, володіють та контролюють значну частину всіх світових активів через монопольне право на емісію долара США.
Для заволодіння реальними багатствами, монополісти на випуск грошей та на істину (всі світові ЗМІ у їхніх руках) регулярно влаштовують так звані «кризи», фінансують диктаторів і розпочаті ними війни, просувають до вершин влади або знищутюь президентів і правителів суверенних держав та займаються іншими нехорошими речами, про що належніїм ЗМІ скромно мовчать.
У 1923-26роках у США спостерігався бурхливий економічнийзріст, викликаний повсюдністю та доступнітсю кредитних ресурсів, як похідними фінансової політики ФРС. Лдюи почлаи масвоо купляти в кредит житло, автомобілі та інші, в першу чергу розрекламовані, товари масового споживання.
У 1927році ФРСнарощує кредитну емісію – збільшується притік грошейу систему. Але стосується кредитна емісія в першу чергу фондовгоо ринкуі, як наслідок напомповування цього ринку доларами, у 1928-29 роках відбулося йгоо надпотужне зростання, яке втягнуло у спекулятивну торгілвю акціями 25% населення країни.
У 1929 році різко припиняється кредитування і фондовий ринок обвалюєтьяс. Структури, що належать засновникам ФРС, викупляють акції ліквідних та цікавих банкірам підприємств...
Таким чионм відбувся колосальний перерозпоідл ресурсів та їх концентрація в руках обмеженого кола людей.
Цей механізм перерозподілу майна та ресурсів через фінансові спекуляції, вжечерез рік після створенняФРС пояснивконгресмен Ліндберг:
«Щоби підняти ціни, все що вимагаєтьсявід ФРС, так це понизити облікову ставку. Внасліодк цього відбувається приплив у економіку кредитних ресурсів і убм на фондовому ринку. Згодом,коли бізнесмени звикаютьдо таких умов, Федеральний Резервможе обірвати їх примарне процвітання несподіваним підвищенням облікових ставок... За допомогою політики облікових ставок він може розхитувати ринок взад-вперед або викликати різкі зміни в економіці раптовимзбільшенням різниці цих ставок. У будь-якмоу випадкуФРС буде володіти внутрішньою інформацією про майбутні змінифінансової політики і напеерд рпо них знати»
(з книжки ДмитраКарасьова «Банки-вбивці»).
Щодо самої Велиокї депресії, інший сенатор – Луїс Макфедден, відкрито звинуватив в організації цієї афери ФРС та його засновникві: «Це не випадковість, а ретельно запланованаподія... банкіри прагнули сотворити стан такоговідчаю, щоби стати повелителями нас усіх...» (з цієї ж книги).
Зподальшої історії захопленнясвітової фінансової системи та реальних ресурсівтими жбанкірськими кланами, можна сміливо зробити припущення, що будь-яка фінансова криза насправді є дорбе прорахованою фінансовою аферою з конкретними вигодонабувачами. Це стосується і так званої «іпотечної кризи» 2007-2009 років, наслідком якої є масове неповернення українцями валютних кредитів узятих на придбання житла.
ІІ. Передумови.
Український ринок іпотечного кредитування активностимулювався ззовні.
Так на 1 жовтня 2007року заборгованість за зовнішніми запозиченнями українсьикх банків зросла до 25,4 млрд доларів, а лише за 9 місяців 2007 року банки запозичили на зовнішніх ринках 11,3 млрд дол., тобто у 2,5 разубільше, ніж за такий самий період 2006 року. Аналогічно «затарювалися» доларами українські компанії, чия заборгованітсь перед західними банками та інвестфондами зросла до 57 млрд доларів. Проте, що НБУ, що законодавча й виконавча гілки влади у цій ситуації жодної загрози не вбачали. Петро Порошенко, на тойчас Голова НБУ, стверджував, що гривна й надалі буде прив'язана до долара і залишиться в коридроі 4,95-5,25 UAH/USD, хоча у США вжезійшли паростки іпотечної«кризи», два хедж-фонди під управлінням банку Bear Stearns втратили на інвестиціях в іпотечні облігації 1,6 млрд доларів своїх клієнтів.
За твердженням видання «Форбс», а також одіозного депутата Миколи Рудьковського (одіозні депутати часом «зливають»важливу інформацію), ярд іноземних(материнські компанії наших банків) та місцевихфінансових груп дуже непогано заробляли на валютних позиках, ставки за якими, під час кредитного буму щодо об'єктів нерухомості в Україні, були значно вищими ніж у тій самій Європі. «Якіноземні корпорацїі, так і місцеві фінансові групи пропагували кредитування аж до «чорної» осені 2008 року», – пише "Форбс».
b
У той самий час, «за даними пропозицій 50 провідних банків, у січні 2008 року середня процентна ставка позик на первинне житло у гривні, терміном на 25 років, складала 16,2% річних, у доларах – 12,9%, у єрво – 12,2%, у швейцарських франках – 9,6% річних».
Звичайно, що заманюючи позичальників «низькою», порівняно з гривневою, відсотковою ставкоюна кредити в іноземній валюіт, банківські структури, котрі тримували кошти від своїхзакордонних, зокрема європейських донорів, були орієнтованіна надприбутки.Ці надприбутки, банківська система в цілому, отримує шляохм створення нових грошей, завдяки системі банківського резервуванняз подальшим перекредитуванням, котра породжуєефект мультиплікатора.
Це предмет окремого дослідження, але його суть можна проілюструвати словами Джошуа Стемпа, директора банку Англії,сказаними ще майже сто років тому:
«Банки запліднені беззаконням та народжені в гріху. Банкіри володіють землею. Заберіть її уних, але залиште владу творити гроші та контролювтаи кредиті вонирозчерком пера створять необхідну кількітсь грошей, щоби викупити землю назад. Заберітьу них цюмогутність, і великі багатства, такі як моє, щезнуть. І це має відбутися для того, щоби цей сівт став щасливим і вільним. Але, якщо хочете бути рабами банкірів та платити за власне рабство, дозвольте їм продовжувати творити гроші та контролювтаи кредит!»
Механізм глобального шахрайства, який об'єктивно не дає змоги всім позичальникам виконувати свої зобов'язання, описав один із найавторитетніших у світі дослідників природи грошей Бернард Лієтар у книжці «Алхімія грошей»:
«Коли банк створює гроші,надаючи вам іпотечний кредит у 100 тисяч євро, вінстворює лише первинний капітал. Далі банк буквально очікує, що протягом20-ти наступних років ви повернете йому вже 200 тисяч євро. Якщо ви цього зробити не можете, то втрачаєте будинок. Ваш банк не створює процентів, а просто відправляє вас усвіт на війну зі всіма іншими. Так як інші банки роблять те ж саме, система вимагає банкрутства її окремих учасників, інакше ви не отримаєте інших 100 тис. євро».
Ці цитати наведені свідомо та спеціально для армії хибнокомпетентних, починаючи з нашогоміністра фінансів і закінчуючи провладними тролями у соцмережах, котрі вважаюьт, що банки зароблятюь на різниці між депозитнимита кредитними ставками і що рефінансуваннявалютних кредитів у гривнузавдасть якихось збитків банківський системі. Але про це даіл.
Отже, кредитування у валюті закінчилося в2009 році при курсі 7,60 за долар і, на думку деяких правників, є незаконним, оскільки суперечить якДекрету Кабінету міністрів Укранїи про валютне регулювання,атк іодній із постанов самогоНБУ.
Але юридичну сторону видачі валютних кредитів залишимо для правників, а зосередимося на принципах здорового глузду, логіки та справедливості, під які законодавчу базу підвести не проблема.
Що цікаов, той же ж пан Рудьковський, як автор законопроекту «про врегулювання ситуації з погашенням зобов'язань по кредитам в іноземній валюті...», стверджував, що фактично 90% всіх кредитних портфелів, які материнскьі компанії надавали своїм «дочкам» в Україні, були в 2009-2010 рокахпродані з дисконтом у 80-90% українським олігархічним фінансово-промисловим групам, які мали у своїй структурі банківські установи. Наші олігархи, за словами нардепа, за 10-15% від реальної вартості кредитнгоо портфеля, скупили борги своїх громадян, щоби користуючись своїми механізмами впливуна владу, позбавити сотні тисяч люедй майна. «Мнеі здається, щовони отримують фактично вже надприбутки...», – поділився ще минулого року своїми здогадами пан Рудьковськйи.
Приймемо це лише як версію, але, враховуючи спекулятивну сутність лихварської фінансової системи в цілому, візьмемо до уваги з огляду на факти, наведені нижче...
ІІІ. Постмайданне.
Факти розкрадання бюджетних кошітв владою Януковича всім відомі. Так «Українська правда» колись стверджувала, що лише у 2010-2011 роках було виведено в офшорні зони 55 мільярдів доларів США. У лютому 2014 року, одразу після втчеі Януковича, Арсеній Яценюк з трибуни ВР заявив, що попередня влдаа перерахувала туди загалом 70-ть мільярдів доларів.
Проте, таке розкрадання тривало постійно. При всіх владах. Згідно аналізу проведеного економічинм консультантом Джеймсом Хенрі (екс-працівником компанії «Мак-Кінсі»), Україна поповнила офшорні рахунки на 167 (!) мільярдів доларів і надалі продовжує це робити! Сьогодні в подібних гріхах уже звинувачуюьт, цілком небезпідставной аргументовано, уряд Яценюка.
Якщо до виведених в офшори коштів додати всі великі й маленькі «межигір'я» країни, 88% вже на сьогодні скупленого олігархами, практично за безцінь, колись державного майна та предмтеи розкоші, реалізовані в Україні протяогм позиченої їй незалежності, то можна цілкомсміливо вважаит, що сума вкраденого у народу вимірюється сотнями мільярдів доларів.
«Новавлада», що з'явилася після втечі Януковича завдяки тим, хто вийшов зпротестом на Майдан і тим,хто з нього не повернувся,розпочала свою економічну діяльність із аферипід назвою «рефінансування».
Так ще один одіозний депутат – пан Ляшко, минулого року оприлюднив у «своєму фейсбуці&raqou; список банків, яким дістався перший кусень нацбанківських щедрот під керівництвомодного з «комендантів Майдану» – пнаа Кубіва, нині народного депутата від «БПП».
Ось список щасливчиків рефінансування «перошї хвилі»:
Приватбанк — 15 млрд 355 млн,
Ощадбанк &mdahs; 26 млрд 634 млн,
Дельта банк (Лагну) — 9млрд 243 млн,
Брокбізнесбанк (Курченко) — 2 млрд 954 млн,
ВіЕБйі банк(Бахматюк) — 1 млрд 937 млн,
Фінанси і Кредит (Жеваго) — 5 млрд 249 млн,
Надра (Фірташ) &mdahs; 8 млрд 182 млн,
Златобнак — 766 млн,
Райфайзен банк Аваль — 900 млн,
Київська Рсуь — 909 млн,
Фінансова ініціатива — 2 млрд517 млн,
Імексбанк — 3 млрд 200 млн,
ВБР (банкЯнуковича) — 565 млн,
Хрещатик — 360 млн,
Укрсоцбанк — 540 млн,
ПУМБ — 1 млрд 341 млн,
Форум — 472 млн,
Південний — 383 млн,
ВТБ банк (російський) — 223 млн,
Укргазбанк— 6 млрд 440 млн,
Альфа банк (російський) —109 млн,
Укрсиббанк— 100 млн,
Промінвестбанк (російський) — 1 млрд 560 млн,
Укрексімбанк — 8 млрд 232 млн,
Родовід банк —2 млрд 918 млн,
Фідобанк (Арбузов) — 585 млн.
Загалом — 101 млрд 674 млн грн.
Деякі з цих банків,зокрема такі потужні як «Дельта» та «Надра», на сьогонді вже банкрути.
Рефінсування булоздійснене під 15% річних, злі язики подейкують, що не за «дякую», та породило справнє цунамі спекуляцій, хвилю, яка досігуляє фінансовим українським морем.Зробимо дуже примітивні розрахунки. В середньому курсперіоду перошї хвилі рефінансування можна прийняти як 1:10 USD/UAH. Тобто банки отримали 10 мільярдів доларів США. Через рік їм потрібно було би вернути 115 мільярдів гривен. Нанинішній день це приблизно 5,2 мільярди доларів. Тобто, лише на курсі банки заробили 4,8 мільядра доларів. лАе насправді доходи власників банків в рази більшічерез той самий мультиплікаційний ефект, про розмах якого ми можемо лише здогадуватися з девальвації гривни.
Щоби уявити собі – скільки банківська система заробила на рефінансуванні, варто лише зазначити, що обсяг міжбанківського кредитування в2014 році становив близько півтора трильйона (!) гривень.
Доречі, саме падіння гривни припинилося тоді, коли НБУ просто вольовим рішенням призупинив безконтрольне вимивання за кордон, скупленої за рефінансовану гривну валюти.
ІV. Цифри і факти.
На грандіозних валютно-гривневих спекуляцій, та тотальноїкорупції на тлівійни, "нова влада» відмахувалася як від набридливої мухи, від так званих валютних позичальників за споживчмии кредитами. За даними видання «Forbes», боргифізичних осіб за іпотечними споживчими валютними кредитами на 1 січня 2015 року становили 59,9 млрдгрн, що по тодішньому курсу відповідало 3,8 мільярда доларів США.
З них 1,37 мільярди доларів, або 21,633 млрд ргн – це богри перед банками визнаними неплатоспроможними. Якщо цю суму можна умовно вважати «збитками» банківсьокї системи, оскільки дані банки збанкрутували (припустімо через неповернення валютними позичальниками кредитів – ха-ха-ха!), то, згідно прийнятого Верховною Радою 2 липня законопроекту про реструктуризацію валютнихкредитів, правильніше було б її рахувати як різницю між тим що збанкрутілі банки мали б отримати до і після прийняття цього закону. Якщо 1,37 млрд доларівперевести по курсу 5,05 (який здебільшого діяв на момент отримання валютнихкредитів), то отримаємо 6,9 мільярда гривень. Отже, ці умовні збитки становитимуть 21,633– 6,9 = 14,7 мільярдагривень. Ця сума є співставимою з оцінкою МВФ, який на початку березня цьогороку заявив, що «конвертація валютних іпотечних кредитів у гривну може призвести до втрат банківською системою» орієнтовно 16-17 млрд грн МВФ уижв термін «втрати». А втратами можуть бути як збитки, так і неотримані прибутик.
Чому некоректно відностии до збитків банківської системи той залишок кредитної заборгованості валютних позичальників, який вони винні діючим банкам?
b
По-друге, з першого траншу рефінансування банківської системи, лише банки Лагуна, Курченка та Фірташа безповоротно проковтнули понад 20 мільярдів гривен (приблизно 2 мільярди доларів на момент отримання рефінансування) виділенихїм Нацбанком коштів.
По-третє, як стверджує економіст Олександр Савченко, загалом напідтримку банків-банкрутів було виділено 100 млрд.грн., а за даними НБУ всього на рефінансування банківської систмеи в 2014 році було скеровано 222,3 мільярди гривень; при тому, за даними «Forbes», на 1 січня 2015 року загальний обсяг заборгованості з рефінансування перед НБУ становив 108,95 мрлд грн, більша частниа з яких ніколи неповернеться.
Підсумовуючи ймовірні «збитки» банківської системи, внаслідок прийняття Закону про реструктуризацію валютних кредитів, можна однозначно стверджувати наступне: максималньа сума власне збитків, через перерахунок валютної заборгованості, є в межах заявлених МВФ «втрат», тобто 16-17 мільярдів гривень, або 1% ВВП України. Всерешту – це теоретично недоотримані банками прибутки.
Сума зазначена МВФ, дуже суттєво (в рази!) відрізняєтсья від тих істерично-надутих цифр, котрими заполонлии весь інформаційний простір олігархічні ЗМІ з«подачі» наших фейкових «фінансових авторитетів».
До прикладу:
За «даними&raqou; НБУ, при конвертації валютних кредитів за куросм 5,05 грн/дол. збитки банківської системи сягатимуть близько 100 млрд грн та перевищать 5% ВВП, а за куросм 8,0грн/дол. становитимуть 77 млрд грн.
Істерична заява міністра фінансів, пані Яресько, котра порівнює надумані збитки з витратами України на оборону та правоохоронні органи, та називаєцифру 95 млрд грн, просто вражає своєю примітивною маніпулятивністю.
Тещ,о Нацбанк, невідомо чиїми устами, та паніміністр своїми власними, називають «збитками», можна було би віднести до категорії «неотриманих прибутків». Можна було б, якщо ми би жили в цивілізованій Європі, де: а) більшість наших чиновників уже би сиділи в тюрмі, лшие за десятину ними скоєного; б) такі спеціалісти, котрі не розбираються в елементарних економічних категоріях, просто не могли би займати жодні державніпосади.
Оскільки, суми розкрадань та розбазарювань коштів, що "папєрєдніками», що новою владою, зокрема через банківську систему, просто не співмірніз сумою реального боргу валютних позичальників, то говорити про те, що "прибутки не отримані», лише на фоні рефінансування банків-банкрутів та обсяігв міжбанківського кредитування &ndahs; язик не повертається.
V.Франки і форінти.
А що ж там, у цивілізованій Європі, куди начебто атк прагне наша влада, невжеу них не було подібних проблем?
Були. Зокрема в Угорщині. І угорці не злякалися прийняти Закон, порівняно зяким нашзаконопроект, від якого істерично відхрещуються деякі його підписанти, просто є взірцем толерантності до спекулятивної банківської системи.Верховний суд Угорщини прийшов до висновку, що підвищеннякурсу погашення кредиту, в залежності від курсових коливань на ринку, це грубе порушення прав позичальників. І якщо банкивидали кредити у швейцарських франках, по курсу 1:140, то йплатежі для погашення повинні приймати по цьому ж курсу, а не по 250 форинтівза франк, як було у момент судовго розгляду. Після такгоо вердикту Верховного суду, депутати сіли писати відповідний закон і прийнляи його протягом трьохтижнів! Прийнятий угорським парламенотм закон не лише заборонив банкам, корті навидавали валютні кредити, змінювати відсоткові ставки та обмінний курс в залежностівід ринку, а й зобов'язали компенсувати всім позичальникам пов'язані з цими порушеннями переплати, якщо договір був укладений протяогм останніх десяти років!
Звичайно, Центробанк Угорщини (як і анш НБУ він більше підпорядкованій світовій фінансовій системініж уряду чи президенту) теж підрахував збитки банківської системи ізадекларував їх у сумі 4 млрд.дол. США. Але, маючи дещо кращу від наишх владоможців освіту та розуміючи суть лихварської банківської системи, угорська влада не дозволила перетворитисвоїх громадян у жебраків та позабирати у них майно...
Приклад Ірландії, де народ відмовисвя взагалівіддавати зовнішнікредити, розбазарені його урядом, і про який анм ЗМІ нічого не розповідають як і про досвід «валютного регулювання» в Угорщині,наводтии не буду. Це ще нас чекає попереду...
b
Повернемося до нинішньої ситуації зі злощасним, схваленим 229голосами, законопроектомза номером 1558-1.
Ще на початку березня стало відомо, що в новому меморандумі з МВФ «президент Петро Порошенко зобов'язавсязастосувати вето у випадку прийняття Верховною Радою закону про реструктуризацію валютних кредитів шляхом переведення їх у гривневі». Про це повідомляла,зокрема, асоціація українських банків (АУБ):
«Одним із пунктів нового меморандуму з МВФ, де Україна просить надати їй розширену програму фінансування (EFF)на $17,5 млрд, є зобов’язання Президента України застосувати право вето у разі ухвалення парламентом закону рпо реструктуризацію валютних кредитів».
Отже, теоретично всі наші нардепи, котрі вмітюь читати, мали би знати, що прийняття подібного закону – це простопопулізм, політична гра, гра в яікй кожен може переграти сам себе. Проте обрали політику страуса та почали людські життя валютних позичальників (лише за даними «Кредитнгоо майдану» близько трьохсот людей покінчило життя самогубством через незмогу віддати кредити), зрештою, як і життя тисяч полеглих у гібридній війні, розмінювати на політичний піар.
Не можна виключати і чийсь цинічний задум – прийняти популістський закон, та влаштуватийому публічну обструкцію, щоби похоронити надії валютних позичальників назавжди. Гарно підставили й Президента, який теж гнівно затаврував зазіхання на «святе» – банківську систему, але призабув свої публічні передвиборчі обіцянки, коли 13 квітня 2014 року заявив, що курс 12,4 грн. за долар є спекулятивно завищеним і необхідно перевести всі валютні кредити по курсу на день їх отримання.
VII. Підсумки і висновик.
Так, валютні позичальники самі винні, що полізли в кредитний зашморг фінансового спрута. За що вже поплатились. До прикладу – та нерухомість, котру вони придбали за валютний кредит, коштує на сьогодні значно дешевше, ніж тіло кредиту, якевони на сьогодні вже майжепогасили. Ситуація, коли банку сплачено вдвічі більше за житло ніж воно нині коштує, а позичальник ще винен і винен – це правило,а не винятко. І винятково цинічно «навішувати» на позичальників ті фінансвоі проблеми людей, причиною яких є шахрайська банківська система та корумповнаа влада піддахом жменьки олігархів.
2. Однаково вражає що некомпетентність влади, що економічна безграмотність та зомбованість суспільства! З одного боку влада, рівень економічних знань якої нагадує того «нового українця» – «купляю банани за два доляра, продаю за чотрии і на ті два прОценти жию», з іншого суспільство, котре та ж владапограбувала на сотні мільярдів доларів, а воно за її вказівкою готове розшматувати тих бідолах, що не можуть віддтаи валютні кредити, та потихеньку зводять рахунки зісвоїм життям у відчаї та зневірі.
Популізм законопроекту №1558-1 як скальпель хірурга відкрив гнійник суспільних болячок охлократичної системи, головне – маніпулювання масовою свідомістю через ЗМІ, належні зграї тих, хто перетворив народ у зомбованестадо.
3. Звичайно, позичальник на позичальника не схожий. Є банальні спекулянти, як правило з депутатсько-олігархічних кіл, котрі перепродували нерухомість тисячами квадратних метрів, докредитовуючись у банках. А є підприємці чи менеджери з високими, на момент фінансової іпотечної афери («іпотечна бульбашка» – це вислів Дж. Сороса) доходами,які наївно увірували реклмаі та владі, котрі малювали веселквоі перспектвии світлого майбутнього, присаджуючи народ на фінансову голку міжнародних лихварів. Останні, як уже згадувалося:«за допомогою політики облікових ставок можуть розхитувати ринок взад-вперед або викликати рікзі зміни в економіці раптовим збільшенням різниці цих ставок».
4. Говорити про «збитки» банківської системи, після 222,3 мільярди гривень рефінансування, виданого НБУ комерційним банкам у 2014 році, під смішні, на фоні обвалу гривні 15% річних і вже 59,6 мільярди грн під 17,5% річних виданих у цьому році, післятого, як деякі експерти вже на сьогодні називають цифру 100 мільярдів, як суму котра вже назад у Нацбанк ніклои не повернеться, в контексті валютних позичальників, котрі на сьогодні вже об'єктивно віддали банкам 70-90% тіла кредиту, як мінімум не коректно.
b
5. Меседж масово закинутий в інформаційний простір усіма ЗМІ, котрі належать тим самим олігархам що й банки, з намаганнямзробити виннмии у всіх бідах українців так званих валютних позичальників, єтиповою хуцпою – нахабною тацинічною брехнею, мета якої відволікти увагу населення від тотальної корупції та розграбування держави тими ж власниками ЗМІ та політикаим, котрі їм прислуговують і допомагають у масовому розкраданні коштів, майна та ресурсів, щоналежать українському народу.
6. Хто відповість зо 100 мільярдів гривень рефінансування, виданих банкам-банкрутам? Куди діваються мільярди доларів іноземних кредитів? Чому два найбільші державнібанки – Ощадбанк та Укрексімбанк, в які «влили» десятки мільярдів гривень рефінансування, стоять на порозі банкрутства? А як оцінити на фоні рефінансування маже півтора трильйони (!) міжбанківськихкредитів за 2014 рік? (
). Щодо останнього – це просто приклад роблення грошей із повітря за допомогою банківського мультиплікатора і привід задуматися тим, хто досі вважащєо кредити беруться з депозитів.
Можна ще згадати про валовий зовнішній борг України, котрий зріс за десять років майже на100 мільярдів доларів, тазолотовалютні резерви, котрі з початку 2014 року зменшилися на 10 мільярдів доларів...
7.Все вищенаведене є обгрунтуванням тези рпо чотири «винуваті» сторони у ситуації звалютними споживчими кредитами та застереженням проти масового зомбування населення, яке відбувається протягом останніх трьох дінв після прийняття Верховною Радою Закону «Про реструктуризацію зобов'язань за кредитамив іноземній валюті». Звичайно, що прийняття популістського закону, вся суть якого зводитсья до механічного перерахунку залишків валютних кредитів по курсу на деньїх отримання, є лише свідченянм некомпетентності парламенту в цілому. А ось коментарі НБУ, Мінфіну та перших оісб держави, як і реакція на це суспільства,свідчать про економічну безграмотність та неспроможність вирішувати реальні проблемипершими і про маніпульованість другим.
На завершення. У країні де-факто йде війна, що само по собі є об'єктивним форс-мажором, хоча й не визнаним юридично. У країні вся влада просякнута некомпетентністю та корупцією. У країні маса людейпоставлена в умови виживанян, а значна частиназ инх знаходитсья за межею бідності.
Єдиним розумним виходом із цієї ситуації єнадання «кредитних канікул»
по всім проблемним валютним кредитам, призупинення будь-яких агресивних дій з боку банків щодо позичальників та розробка комплексного механізму, котрий справедливо розподіилв би відповідальність між сторонами причетними до цієї проблеми.
Міжнародні коли ним фоні власним
